Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!
Братцы, давайте оторваться по полной. Сегодня я хочу вам рассказать, как я купил закладки кодеин и отправился на сложный экзамен в универ. О, да, это был ну просто голимый прикол!
В общем, началось всё с того, что я решил сделать себе немного хорошего солидного передозняка перед экзаменом. Как же без него, я ведь гопник, это у нас в крови, братцы!
Так вот, я связался со своим знакомым дилером и договорился о встрече. Встреча проходила на парковке, как обычно. Он вытащил из своего курточного кармана пакетик с хэшом и с радостью протянул его мне.
Я, конечно, не стал медлить и сразу же взял пакетик в руки. Уже дома, собрав компанию друзей, мы достали бульбулятор – настоящий помощник наркомана – и начали свой путь к плато.
Скажу честно, братцы, хэш этот оказался ну такое. Но, как говорится, что есть, то есть!
Вся наша компания провела целую ночь в состоянии нирваны. Мы смеялись, рассказывали анекдоты, шутили. Дефиле мировых дураков, братцы! Но время шло, а наш экзамен уже все ближе и ближе.
Наутро, будучи в состоянии полегче, я понял, что надо бы срочно что-то делать. Я же не мог допустить, чтобы мои родители узнали, что я ничего не сдал в универе. Мне даже вздумалось позвонить им и сказать, что у меня болела голова, но они бы не поверили. Все решалось только одним способом – я должен попасть на экзамен и сдать его как-нибудь.
Мы с друзьями собрались вместе и начали составлять план. Банальные методы списывания были нереальны, так как нас проверяли камерами, да ещё и охранники работали. Один из нас предложил вариант – записать все нужные формулы и сводки на листок и сделать из него невидимую чернильницу. Это была отличная идея!
В итоге мы все записали нужные данные на листок, поместив его в прозрачный пластиковый пакетик. Пакетик мы покрыли невидимой чернильницей и прикрепили его к торчащим из наушников проводам.
Я облился холодным потом, когда я вошел в аудиторию и сел за парту. Но я был уверен в себе – я же гопник, я всё смогу! И вот, когда профессор начал раздавать тестовые задания, я включил свой MP3 плеер, и начал нюхать кодеин, чтобы успокоиться.
Братцы, я был в пятом состоянии. Я смотрел на задания и внутри пустота. Голова казалась пустой и я не смог сосредоточиться. Все формулы, которые мы записали, куда-то исчезли. Я пытался вспомнить их, но всё было напрасно.
Прошло около половины времени на экзамене, и я понял, что мои попытки списывания провалились. Я решился на отчаянный шаг и написал на бумаге профессору, что я не справляюсь и попрошу перенести этот экзамен на следующую неделю.
Прошло некоторое время, и профессор подходит ко мне. Я впал в панику, думая, что он нашел мою невидимую чернильницу. Но он просто посмотрел на меня сочувственно и скзал: «Ладно, мальчик, я вижу, что ты не в себе. Подождем еще неделю».
Я испытал смесь чувств облегчения и раскаяния. Всё, что я сделал, было впустую. Но урок я усвоил – наркотики и экзамены неприятно сочетаются. Они лишь создают иллюзию легкости, но ничего не приносят хорошего. Лучше учите матчасть и готовьтесь к экзаменам настоящими методами – без хэша и кодеина.